Пане Михайле, отак взяли і зруйнували дискусію про літературне творіння. Ну якось воно не comme il faut. Хіба ж ви не знаєте, що багацько «наших» політиків можуть все тільки в певний передвиборчий період, а в період «до і після» — моральна підтримка і різні безсилі прохання, звернення і побажання — єдині «чари» на які вони здатні.
Пане Захар, дуже сильне розкриття, як особистісне так і професійне чи то пак віддзеркалення. А до більш темної тематики повернетесь?
Так і в шкільну програму з літератури можна потрапити — шкідливість: вживання алкоголю, тютюнопаління і кави.))) В іншому, доволі цікаво. Самотність людини у сучасному, сповненому комунікаційних технологій, світі. І багацько місця для власного домислювання, уяви і роздумів… Захотілось перечитати «Самотність у мережі» і перевірити себе на залежність від соц.мереж.
І гнів паде на мою голову. В одній із дискусій із представниками освіти і науки (групкою студентів і викладачів) мав необережність сказати — Я не в захопленні від міністра Табачника, але деякі його задуми мають раціональне зерно… Дискусія з магічною швидкістю перетворилась не те що у суперечку, а звинувачення останнього у всіх смертних гріхах і «толерантний» осуд мене. Коли судді вгамувались, продовжив — Я проти такої незліченної кількості ВНЗ, починаючи від І і до ІV рівня акредитації, я проти заочного і дистанційного навчання в тому вигляді у якому воно є, я проти другої, третьої і ще якої освіти за рік-два. Але ж у Європі...- відновила сили одна із студенток. Ми не в Європі — відрізав і продовжив — ресурси потрібно спрямувати на покращення стану справ у державних і національних ВНЗ. Приватні, що себе добре зарекомендували розумно контролювати. Заочне навчання дещо видозмінити і ускладнити. Дистанційне навчання і «перекваліфікації», «другі верхні освіти», «доспеціалізації» і ін. заборонити, окрім специфічних випадків. (Якщо розписувати всі мої міркування то матеріал потягне не на одну сторінку) Закінчення моєї промови продовжилось мовчанням. В політику вам треба друже — промовив немолодий викладач — добру «кашу хочете заварити»… а звідки на ці всі реформи фінансування, як із тими хто втратить роботу, не здобуде бажаної освіти, залишиться обабіч… освітнього процесу? Перепрошую, в поважному віці часто не хочеться ніяких змін, ніякої боротьби — все добре так як є і здається що міняти нічого не потрібно. Ваше право так думати, ваше право — лікуватись у лікарів, які можуть прописати вагітній жінці ацетилсаліцилову кислоту і киплять від злості коли вказуєш їм, що вона ж протипоказана, отримувати консультацію у державного юриста, який не знає нових законів за 2012 рік і заокруглює очі коли ви вказуєте, що такі вже є у відкритому доступі в багатьох джерелах, водити дитину у садок до виховательки, яка з усіх методів виховання знає лише залякування і при серйозній розмові починає махати у вас перед обличчям червоним дипломом, звернутись до працівників МВС і отримати ставлення як до злочинця, хоч ви потерпілий, вірити, що про безпеку держави дбають освічені люди, яким складно відповісти на простеньке запитання — що таке безпека держави? Ваше право терпіти владу «висакоасвідчєних» людей і сподіватись що хтось прийде і щось змінить. Ваше право — випускати у світ «фахівців із купою червоних, синіх, зелених дипломів» і без жодного натяку на справжню освіту.
Пане Роман, а чи це не один із методів підвищення рівня відвідування і користування послугами Чернівецької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. М. Івасюка, а також залучення народу до читання книг?
Магія залишається магією доти, доки ти не знаєш у чому її таємниця. Плацебо гарна штука — у первинному розумінні це видужання силою віри — те що зараз називають чудо зцілення. Через детальний аналіз до молекул і розробку принципів його використання, плацебо почали плутати із самонавіюванням і самообманом — знімають симптоми, надають відчуття полегшення… В той час як хвороба прогресує.
Пані Діонісія, назвіть мене нереалістичним мрійником — я щиро хочу дочекатись того часу коли поява нових таких дат будуть чимось надзвичайним і неможливим… Proszę przyjąć moje szczere kondolencje…
Пані Оксано, тако собі троха поміркував і зрозумів, що ректор «розумна і мудра» людина. На практиці знайомить студентів із античними методами виховання — відчуй себе справжнім спартанцем в стінах рідного вузу. І водночас дбає про їх майбутнє — мовляв, бачте панове студенти, «мали вас на увазі» в цій країні як студентів, а як станете спеціалістами, магістраторе і докторе ще більше «матимуть». Тіко у не дуже метикуватих студентів не з'являється мотивація до еміграції… Крок наступний — на урочистих заходах з приводу закінчення вузу і отримання диплому замість усіляких там гімнів і маршів, ректор, з великої любові до студентів і з тонким натяком, запровадить прослуховування пісні групи Мумий Тролль — Утекай… Далі буде.
Пані Діонісія, щиро дякую вам за пост. Зачепили наболіле. Маю ще декілька подібних історій. І з іноземцями і з українцями. Та хто ж їх не має. Та головне основний message усіх наших історій зводиться до питання — Хто керує університетом? — ректор, проректори, декани чи охоронці, сторожі і інші технічні працівники… На мою думку, на даний момент у виграші останні. Заперечте хтось, бо на душі гидко.
Студентські роки. По справжньому весняна пора, а не та теперішня незрозумілість. Неділя. Сквер біля резиденції. Сиджу на лавочці і споглядаю таке собі взяття Бастилії. Іноземна пара пробивається у середину. Охоронець з девізом по життю — «враг не пройдет, и не враг тоже» пояснює, на підвищених тонах і з жестикуляцією млина на доброму вітрі, що екскурсовода не має і не буде аж до післяобідньої пори, і що навіть погуляти у фронтальній частині він їм не дозволить і сфотографуватись теж. my English at that time was terrible. Єдине на що мене вистачило це споглядання і співчування. Аж ось знайшовся молодий чоловік, який на досить пристойному рівні пояснив іноземним гостям всю сіль ситуації. Взяття провалилось. Крокуючи геть від непідкореної резиденції вони спокійно ділились враженнями. Ті фрази врізались мені у сейфи пам'яті і надовго засіли там. Вдома після клопіткої праці з усіма наявними розмовниками і словниками, я зрозумів, що дослівно вони означали наступне — вони й досі бояться шпигунів і диверсій, вони й досі не дбають про права людині, вони й досі залишаються частиною «совєтського союзу». Бідненькі…
Шановна спільнота, прошу віднестись до наступного питання з усією серйозністю — А в когось реально є знайомі, що можуть посприяти з працевлаштуванням на Калинці?
Дякую за нагадування, маю таки перечитати деякі твори. Та я не про те. На даний час не згадав, не зловив потрібну хвилю. Час все розставить на місця, думка буде доведена до логічного завершення. А допоки бентежне проривання з глибин пам'яті не готове до радикального згадування.
Спочатку людині потрібно поставити самій собі "ісконно" класичне питання — «Тварь ли я дрожащая, или право имею». Попередня підготовка, вироблення особистісної готовності, єднання з однодумцями — для ведення таких дій і несення такої відповідальності. Бігти з списом проти танку — героїчно і мужньо, але на жаль зовсім неефективно.
Нагадало погляди гностиків — Каїн, Іуда і навіть Люцифер мають певну мету недоступну оку невтаємничених. І нагорода теж чекає на них, і буде примирення, і буде розуміння… думки про каїнітів… Бунтарство чи смирення? Приреченість до вибору, приреченість самого вибору. Для мене Каїн занадто складний і багатозначний образ. Та щось у вашому творінні є до болю знайоме, час розкаже.
А мільйони псевдопослідовників алхімії даосизму і досі шукають відповідь на питання — що палив або споживав Чжуан Чжоу, що його так торкнуло… Питання до пана Святослава, пана Михайла і всієї шановної спільноти — «наказувати штрафбатами» — добре, а хто судитиме, хто призначатиме терміни види покарання, хто слідкуватиме за їх виконанням — чи не ті, хто має зайняти передові у штрафбатах? Чи не спотвориться цікава і повчальна міра їм на користь?
Шановна спільнота, тако собі проскакує міфічна думка, що борзо на слово толерантність і його похідні буде накладене тимчасове табу. І горе тому дописувачу, що напише слово на літеру «т» або його похідні. Повне «адмін-хірургічне» видалення — радикально і дієво.
Пане Захар, дуже сильне розкриття, як особистісне так і професійне чи то пак віддзеркалення. А до більш темної тематики повернетесь?
Громадянин Y, людина, яка читає, людина, яка думає.
ГЕТЬ БРУДНІ РУКИ, ВІД МІСЦЬ ПРОСВІТЛЕННЯ!