Я мстю, і мстя моя страшна!
За що мій друже мстишся ти?
Чи кревна помста то за глум з родини?
За честь і гідність, що зазнали кпини.
За гроші, дружбу зраджену чи особисте і таємне?
Мовчить і ні, киває — ех, таємне…
Невже за замах на амброзію й нектар,
Що оп'яніння нам приносять дар!
І знов холодне і тверезе — «Ні!»
Не в силі твій читач, ти відповідь скажи.
За те, що замахнувся на сакральне і святе,
А замість нього ще й постановив — таке собі — пусте.
Каспрук, ти віноват ліш в том, што хочетса покушать!
Захару сили і наснаги дарував
І ніжно в роті й шлунку голод гамував
Містично-смаковий і східний
Азербайджанський, майже рідний
Чебурек…
І на майбутнє папи, боси й мери знайте —
На їжу воїна пера не зазіхайте
Вам зась до неї…
Табу і вето, одним словом — стоп і брек.
Проблема добровольців — офіцерів (і не тільки) запасу з досвідом армійської служби і участі у бойових діях у тому, що на їх бажання служити, навчати і воювати, їм відповідають — ми вам перетелефонуємо, ми вас залучимо, ми вас проінформуємо, зачекайте трохи. Чекають, час іде, а виходить класично «полковнику ніхто не пише листів»…
До Чернівців хоч сам приїхав, а у Сторожинець і сам не приїхав, і канхвєт не передав. Може скаргу якусь напишемо — Де наші канхвєти, де наші бомбони! Тіки біда цим лишній раз пропіаримо. А ще
За що мій друже мстишся ти?
Чи кревна помста то за глум з родини?
За честь і гідність, що зазнали кпини.
За гроші, дружбу зраджену чи особисте і таємне?
Мовчить і ні, киває — ех, таємне…
Невже за замах на амброзію й нектар,
Що оп'яніння нам приносять дар!
І знов холодне і тверезе — «Ні!»
Не в силі твій читач, ти відповідь скажи.
За те, що замахнувся на сакральне і святе,
А замість нього ще й постановив — таке собі — пусте.
Каспрук, ти віноват ліш в том, што хочетса покушать!
Захару сили і наснаги дарував
І ніжно в роті й шлунку голод гамував
Містично-смаковий і східний
Азербайджанський, майже рідний
Чебурек…
І на майбутнє папи, боси й мери знайте —
На їжу воїна пера не зазіхайте
Вам зась до неї…
Табу і вето, одним словом — стоп і брек.