День просвітлення або Україно пробач
Ще з малих років мені прививали ідеологію «гнилого» гуманізму, пацифізму і інших ізмів, які як виявилось в реальному житті тільки додають труднощів. Власне не такі вони й «гнилі», якщо приходиш до них після буремних років власного життя, а не з малих років стаєш затиснутий у їх лещата, як єдиноправльного вибору.
Віче не здивувало, маємо голову ОДА, маємо вдоволених і не дуже… Різні зустрічі — оце цікаво. Старий знайомий з гордістю повідомив, що належить до «Правого сектору», слідкує за порядком — бореться за Україну. Знайома лібералка зраділа листівкам про бойкот російських товарів, виступає за правову люстрацію — бореться за Україну. Ветеран військ спеціального призначення, учасник бойових дій додав суму — в Донецьку його побратими ловлять сепаратистів і передають їх правоохоронцям, через дві години ті знову «мутять воду» — у них по два паспорти, гроші і специфічна підготовка. Побратими не здаються — Ми за.балісь, но теперь, ловім, пі.дім, в багажнік і в отдальонний лєс — с.кі возвращаютса, но уже не через два часа, а через день ілі полдня… Ветеран з побратимами навчає юнаків і всіх бажаючих основам самозахисту, вважає що кожен хто любить Україну повинен вміти її захистити — бореться за Україну.
А скільки їх ще — самооборони, сотні, релігійна УПА, дружини… борються за Україну, недолюблюють один одного, конкурують, але борються за Україну. А поруч вирує зовсім інше життя, не хочу писати про нього, бо песимізму доволі.
Відчергував годину у «Диванній сотні», замислився. Пробач нас Україно, ми діти твої, діти різні, вередливі, сварливі, але ж на те ми й діти. Любимо Тебе, бо Ти в нас єдина. І боролися, боремося і боротимемось за Тебе до останнього, до перемоги, Україно.
Віче не здивувало, маємо голову ОДА, маємо вдоволених і не дуже… Різні зустрічі — оце цікаво. Старий знайомий з гордістю повідомив, що належить до «Правого сектору», слідкує за порядком — бореться за Україну. Знайома лібералка зраділа листівкам про бойкот російських товарів, виступає за правову люстрацію — бореться за Україну. Ветеран військ спеціального призначення, учасник бойових дій додав суму — в Донецьку його побратими ловлять сепаратистів і передають їх правоохоронцям, через дві години ті знову «мутять воду» — у них по два паспорти, гроші і специфічна підготовка. Побратими не здаються — Ми за.балісь, но теперь, ловім, пі.дім, в багажнік і в отдальонний лєс — с.кі возвращаютса, но уже не через два часа, а через день ілі полдня… Ветеран з побратимами навчає юнаків і всіх бажаючих основам самозахисту, вважає що кожен хто любить Україну повинен вміти її захистити — бореться за Україну.
А скільки їх ще — самооборони, сотні, релігійна УПА, дружини… борються за Україну, недолюблюють один одного, конкурують, але борються за Україну. А поруч вирує зовсім інше життя, не хочу писати про нього, бо песимізму доволі.
Відчергував годину у «Диванній сотні», замислився. Пробач нас Україно, ми діти твої, діти різні, вередливі, сварливі, але ж на те ми й діти. Любимо Тебе, бо Ти в нас єдина. І боролися, боремося і боротимемось за Тебе до останнього, до перемоги, Україно.
4 коментарі