У світлі останніх подій... про те, що на душі

Одноклассники порадували — за цим вашим фото ваші друзі вас не впізнають, тричі хитрував, далі здався… Згадував його. Кремезний, сильний і здавалось би зосереджений на чомусь своєму. Здавалось би. 
   Оковита йшла тоді наче вода, причин було вдосталь. Дріб'язковий і в'їдливий із трійки прихильників вечірнього «діалогу за чаєм» ліз у саме нутро. Як, чому, що відчуваєш… Сил відбитись від його допиту не було, як і бажання щось говорити.
  — А на х.я! — наче грім серед ясного неба прозвучав його хромований голос. А з увімкненого ним, раритетного касетника болюче линула — «Друг! Оставь покурить!» — А в ответ — тишина... Он вчера не вернулся из боя…          Дріб'язковий заткнувся. Тиша, вечір, ніч, літній дощ.
   Кремезного не стало через два роки. Він дох.я розумів, знав і відчував. Зовнішність, інтровертованість і закритість були гарним прикриттям, захистом. Мені і досі подобається його вміння висловлювати суть одним словом чи дією. Наслідуючи його — на душі х.йово!