Як у Сан-Франциско позбулися бандитів і ніякого натяку щодо України
Громадянське суспільство, самоорганізація народу для захисту своїх прав і свобод, боротьба за краще життя… виявляється не гаслами, мітингами і протестами єдиними.
Якось викладач філософії піддався на студентську хитру — замість порівняльної характеристики напрацюваннь Канта і Шопенгауера була розпочата дискусія про шляхи досягнення в Україні демократії. Демократії на кшталт тієї, яка є в США чи ЄС.
— Згадайте про просторове бачення, демократія в США полита кривавими ріками, в яких тече кров не тільки жертв і борців, але в більшості своїй противників цієї самої демократії. Вона вистраждана, виборена і викристалізована у таку, якою є. Україна долає майже той самий шлях у прискореному темпі, але історія переконує мене — оминання певних етапів неможливе...
— Виходить так, що оминути кровопролитних сцен для встановлення справжньої демократії є неможливим?
— Чому ж, є мирні приклади, але за певними специфічними критеріями Україна до них ну ніяк не вписується...
Багато з того, що казала ця мудра людина справджувалося і справджується… Та хочеться щоб саме в цьому прогнозі він помилився. Хочеться...
Як у Сан-Франциско позбулися бандитів
2013-03-11 16:46:00 Автор:
У 1850-х роках в Сан-Франциско панував повний безлад. Чимало посад в правлінні міста захопили головорізи і вихідці з австралійської каторжної колонії. Тисячі чужинців і злочинців прямували до міста, яке не готове було до їхньої асиміляції. Міста, в якому ділові люди настільки були зайняті пошуком прибутків, що відмовлялися виступати в якості присяжних засідателів і навіть просто голосувати.
В результаті, чиновники призначали собі все вищу платню і доїли скарбницю штату, витрачаючи великі суми без жодних звітів.
Поліція знайшла спільну мову зі злочинцями та їхніми союзниками. Не минало й ночі без зломів, грабунків або стрілянини...
Кримінальні авторитети вбивали беззбройних людей, а поліцейські та судді називали це самозахистом.
В один із днів травня 1865 р. після серії таких вбивств і виправдань вбивць, люди вийшли на вулиці і зажадали для вбивць смертної кари через повішення.
Прибули війська. Мер Ван-Несс застерігав: «Дозвольте діяти закону. Справедливість буде відновлена». Але люди вже надивилися на «справедливість» влади. Вони відмовлялися розійтися.
Присутні одразу ж створили Комітет пильності. В Комітет записалося понад 8 тисяч чоловіків. Члени Комітету вдягли білі стрічки в петлиці в якості відзнаки. Кожен дав клятву підкорятися Комітету і зберігати таємницю. Усі члени Комітету отримали порядкові номери.
Вирішили розбитися на роти по сто осіб кожна, вибрати командирів і скласти плани військової підготовки. Виконавчий комітет складався з тридцяти семи членів. Працював він у три зміни, по дванадцять чоловік в кожній. По три командири від кожної сотні входили до Ради делегатів. Члени комітету вносили грошові пожертви.
Комітет орендував триповерховий будинок № 41 по Сакраменто-стріт, на його даху встановили гармату. Зведели укріплення з рогожаних мішків з піском висотою у вісім футів, з амбразурами. На кутах укріплення також встановили гармати. В тилу розмістили стайні з кавалерійськими і артилерійськими кіньми.
Коли було потрібно, за сигналом дзвона три чверті чоловічого населення міста зі зброєю в руках і з білими стрічками у петлицях бігли до місця збору.
У наступні тижні злочинці і продажні політики дюжинами поставали перед Комітетом пильності.
Їх судили і страчували — або депортували, оплачуючи за потреби транспортні витрати.
У червні губернатор Джонсон вирішив, що настав час покласти край самочинній діяльності комітету. Він оголосив облогу. Однак, президент Пірс відмовив на його прохання про допомогу військовими частинами та артилерією. Тоді губернатор звернувся до Комітету з вимогою про саморозпуск.
Стративши злочинців і вигнавши шахраїв і політичних махінаторів з міста, Комітет пильності погодився саморозпуститися. Призначили дату на четверте липня, день американської незалежності.
Зрештою, комітет здійснив саморозпуск лише 18 серпня. Він, проте, зберіг за собою неофіційну владу. Крім того, Комітет висунув своїх кандидатів на всі посади в органах міського самоврядування, провівши їх за списках Народної партії, і призначив відповідальних контролерів на президентських виборах 4 листопада 1856 року.
Ті полісмени, які приєдналися до Комітету пильності, повернулися до виконання своїх обов'язків.
Комітет влаштував парад. Його члени йшли під звуки оркестру, одягнені в довгі сюртуки з сатиновими білими стрічками у петлицях. Командири мали при собі рушниці, в стволах яких були встромлені букетики квітів.
Якось викладач філософії піддався на студентську хитру — замість порівняльної характеристики напрацюваннь Канта і Шопенгауера була розпочата дискусія про шляхи досягнення в Україні демократії. Демократії на кшталт тієї, яка є в США чи ЄС.
— Згадайте про просторове бачення, демократія в США полита кривавими ріками, в яких тече кров не тільки жертв і борців, але в більшості своїй противників цієї самої демократії. Вона вистраждана, виборена і викристалізована у таку, якою є. Україна долає майже той самий шлях у прискореному темпі, але історія переконує мене — оминання певних етапів неможливе...
— Виходить так, що оминути кровопролитних сцен для встановлення справжньої демократії є неможливим?
— Чому ж, є мирні приклади, але за певними специфічними критеріями Україна до них ну ніяк не вписується...
Багато з того, що казала ця мудра людина справджувалося і справджується… Та хочеться щоб саме в цьому прогнозі він помилився. Хочеться...
Як у Сан-Франциско позбулися бандитів
2013-03-11 16:46:00 Автор:
У 1850-х роках в Сан-Франциско панував повний безлад. Чимало посад в правлінні міста захопили головорізи і вихідці з австралійської каторжної колонії. Тисячі чужинців і злочинців прямували до міста, яке не готове було до їхньої асиміляції. Міста, в якому ділові люди настільки були зайняті пошуком прибутків, що відмовлялися виступати в якості присяжних засідателів і навіть просто голосувати.
В результаті, чиновники призначали собі все вищу платню і доїли скарбницю штату, витрачаючи великі суми без жодних звітів.
Поліція знайшла спільну мову зі злочинцями та їхніми союзниками. Не минало й ночі без зломів, грабунків або стрілянини...
Кримінальні авторитети вбивали беззбройних людей, а поліцейські та судді називали це самозахистом.
В один із днів травня 1865 р. після серії таких вбивств і виправдань вбивць, люди вийшли на вулиці і зажадали для вбивць смертної кари через повішення.
Прибули війська. Мер Ван-Несс застерігав: «Дозвольте діяти закону. Справедливість буде відновлена». Але люди вже надивилися на «справедливість» влади. Вони відмовлялися розійтися.
Присутні одразу ж створили Комітет пильності. В Комітет записалося понад 8 тисяч чоловіків. Члени Комітету вдягли білі стрічки в петлиці в якості відзнаки. Кожен дав клятву підкорятися Комітету і зберігати таємницю. Усі члени Комітету отримали порядкові номери.
Вирішили розбитися на роти по сто осіб кожна, вибрати командирів і скласти плани військової підготовки. Виконавчий комітет складався з тридцяти семи членів. Працював він у три зміни, по дванадцять чоловік в кожній. По три командири від кожної сотні входили до Ради делегатів. Члени комітету вносили грошові пожертви.
Комітет орендував триповерховий будинок № 41 по Сакраменто-стріт, на його даху встановили гармату. Зведели укріплення з рогожаних мішків з піском висотою у вісім футів, з амбразурами. На кутах укріплення також встановили гармати. В тилу розмістили стайні з кавалерійськими і артилерійськими кіньми.
Коли було потрібно, за сигналом дзвона три чверті чоловічого населення міста зі зброєю в руках і з білими стрічками у петлицях бігли до місця збору.
У наступні тижні злочинці і продажні політики дюжинами поставали перед Комітетом пильності.
Їх судили і страчували — або депортували, оплачуючи за потреби транспортні витрати.
У червні губернатор Джонсон вирішив, що настав час покласти край самочинній діяльності комітету. Він оголосив облогу. Однак, президент Пірс відмовив на його прохання про допомогу військовими частинами та артилерією. Тоді губернатор звернувся до Комітету з вимогою про саморозпуск.
Стративши злочинців і вигнавши шахраїв і політичних махінаторів з міста, Комітет пильності погодився саморозпуститися. Призначили дату на четверте липня, день американської незалежності.
Зрештою, комітет здійснив саморозпуск лише 18 серпня. Він, проте, зберіг за собою неофіційну владу. Крім того, Комітет висунув своїх кандидатів на всі посади в органах міського самоврядування, провівши їх за списках Народної партії, і призначив відповідальних контролерів на президентських виборах 4 листопада 1856 року.
Ті полісмени, які приєдналися до Комітету пильності, повернулися до виконання своїх обов'язків.
Комітет влаштував парад. Його члени йшли під звуки оркестру, одягнені в довгі сюртуки з сатиновими білими стрічками у петлицях. Командири мали при собі рушниці, в стволах яких були встромлені букетики квітів.
0 коментарів