Путін боїться...
СНДешна політика у питанні громадянського суспільства дуже схожа — на словах і папірцях воно є і розвивається, кріпне і міцніє… В реальності таке відбувається лише з тією частиночкою ГС, яке хвалить і обожнює діючу владу. Частина, яка хоч на йоту критикує — отримує «анафему» в кращому випадку… (Прохання до адміністрації «ВКУРСІ» зберегти пост із коментарями, вони — важлива складова).
На засіданні колегії ФСБ президент Росії Володимир Путін попередив: ні в кого немає права «розгойдувати суспільство і країну і тим самим ставити під загрозу життя, благополуччя, спокій мільйонів наших громадян». Путін, звичайно ж, мав на увазі опозицію та громадянське суспільство, від яких Кремль останніми роками захищається як від чуми. Хоча сам президент звично публічно радіє тому, як громадянське суспільство в його країні розвивається й перетворюється на сильне й боєздатне.
Незважаючи на те, що кольорові революції на пострадянському просторі вже стали історією, а їхні керманичі втратили популярність, Путін та його найближче оточення продовжують хворіти на «помаранчевий синдром». Інакше чого б це колишньому голові ФСБ нагадувати своїм колегам про небезпеку, пов’язану з закордонним фінансуванням некомерційних організацій? І це незважаючи на той факт, що, на відміну від України з її вічними атаками одіозних політиків на «грантоїдів», у Росії від слів перейшли до справи й ухвалили драконівське законодавство, що фактично унеможливлює будь-яку реальну допомогу громадянським активістам.
В ідеалі російські керівники хотіли б досягти такого «громадянського суспільства», яке б збиралися тільки для того, щоб подякувати президенту Володимиру Путіну й партії «Єдина Росія» або висловити зневагу до тих, хто не впевнений у їхніх життєстверджуючих досягненнях.
Тому коли Путін говорить про розвинене громадянське суспільство, він насамперед має на увазі симулякри, контрольовані Кремлем. І ця симулякриційна політика визначає підходи російського керівництва до будь-якої проблеми – від розвитку громадянського суспільства до інтеграції на пострадянському просторі. Однак це не означає, що до такого ставлення до політики варто ставитись легковажно. Адже не тільки росіяни, але й українці, їхні сусіди по колишньому Радянському Союзу, є заручниками путінських міфів й фобій.
Віталій Портников – журналіст Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Коментарі
від: Володимир Місто: Кіровоград
16.02.2013 12:47
Відповісти
Росія, як заручниця неправедно привласнених територій, змушена на сотні літ наперед утверджувати в якості головного соціально-політичного гравця державу, але не вільних і всебічно розвинених громадян. Вільні, незалежні та наділені правами громадяни завжди будуть персонами нон-грата з точки зору генеральної лінії розвитку країни. Громадяни Росії заради збереження власного психічного здоров'я вже замолоду приречені свідомо прагнути до квазі-рабства з тим аби відповідати сутності Росії. Аби якось збалансувати стан душі, яка не може не прагнути до рабства в ім'я збереження величезних територій, росіяни намагатимуться компенсувати це проявами свого презирства до інших народів та країн, а ще краще — привласнюватимуть їхні території, паплюжитимуть та нівелюватимуть їхні відмінності від себе.
Росія нагадує мені дзигу, яка накопичила у собі величезний потенціал зла, живиться тим злом і лише завдяки йому здатна підтримувати своє обертання. Якщо українці не утримаються від спокуси приєднатися до цієї дзиги, то тим лише прискорять її обертання і заслужать справедливого презирства з боку вільних громадян вільних країн.
від: Robin Місто: Lugansk
16.02.2013 11:34
Відповісти
Когда -то тоже создавалась общность ''советский народ'', а потом оказалось что это стадо рабов. Теперь пошли на второй круг. Интересно, сколько надо сделать ещё кругов чтобы рабы стали нормальными людьми?
від: OlegRoman Місто: Bratislava
16.02.2013 11:13
Відповісти
Російська сучасна дійсність – величезна хижа потвора, котра пожирає власний людський потенціал, його майбутнє. Це забетонована корупцією чорна холодна смердюча яма без ознак надії на перспективу, безпеку, життєвий спокій, мир. Майбутнє внутрішньої політичної арени передбачувати не можливо. Патент на керівництво країною надалі присвоюює собі путінська мафія. Диктатор Путін на хвильку «сплодив» Мєдвєдєва а той за подяку великому рос-фюреру — міні-медведик маленьким задочком — зігрів трон незамінимому???… російському «вождю». Заладовані „баксами“ мaєтні росіяни з почуттів самозбереження викуповують нерухомості у свобідних, цивілізованих країнах Заходу. Зневірилися з життя на «родінє». Путінська „атчізна” для них це поступовий, безнадійний зaнeпaд — доля СРСР. Так звана підтримка російських співвітчизників в Україні – черговa підступнa ворожа спроба сучасної політики, котра за всяку ціну намагається щонайдовше втримати свій загарбницький вплив на українців. Аби продовжити своє виживання кремлівський режим хапається забудь-яку рятівну соломинку. Ганебний Мовний закон це навмисний поділ народу на дочасну панівну русо-бальшевіцкую націю — опору кремлівського деспотизму і мріє про „вазврат” до старих часів. І тих, свободолюбців, котрим столітні очікування, мрії наближають прогресивнi зміни. Найголовнішою метою цього історичного моменту є воля! Boля від підступного московського режиму. Тоді і в шані стане рідна мова і культура. Ця частина народу України живе і мислить майбуттям своїх нащадків. А вони зуміють захистити власну державу. Захистять й цінитимуть кожну культуру, звичаї інших народів-побратимів, що живуть у державній спільноті. Таке взаємозбагачення приносить користь кожній країні. Воно посилює авторитет України на світовій арені.
Bratislava Praha.
від: Аль
16.02.2013 10:50
Відповісти
Разница в «понятиях» у ЛЮБЫХ двух претендентов на должность президента США ВСЕГДА не больше, чем у Путина и Медведева и отношение в США к заграничному финансированию американских общественно-политических организаций ВСЕГДА было никак не мягче, чем в России. В развитой демократии всегда соревнуются по определенным правилам крупные капиталы с приблизительно одинаковой эффективностью вложений и этим поддерживается преемственность власти БОЛЬШЕЙ части местной крупной буржуазии в интересах той самой буржуазии, что и есть — истинный патриотизм.
Помаранчевая революция — это нарушение сложившихся правил борьбы предвыборных капиталов, в результате чего побеждает (с много меньшими финансами) мЕньшая часть буржуазии (причем — авантюрная и продажная) в союзе с зарубежными спонсорами и в интересах тех спонсоров. Понятно, что путинские мечты и действия по ущемлению портниковых далеко еще не достигли уровня западных государств. Хотел бы я видеть, как в какой нибудь Франции за китайские деньги местные грантоеды организовали бы «Майдан»!
У відповідь
від: Микола Місто: Кіровоград
16.02.2013 12:12
Відповісти
Аль
Хотел бы я видеть, как в какой нибудь Франции за китайские деньги местные грантоеды организовали бы «Майдан»!
Алю от тільки не треба спихати майдан на продєлкі Запада, ніякого майдана не було-би якби не було у державі на той момент відповідної ситуації.За аналогією можна згадати маловідомі сторінки жовтневого перевороту у Петрограді 1917 року, так Ленін організував той переворот за німецькі гроші але на той момент були просто сприятливі умови для цього, точніше виснаження народу внаслідок тривалої війни, було невдоволення народних мас яке попросту було використане німцями задля виведення Росії з війни, що до речі німцям вдалося.Що стосується Помаранчевої революції так була подібна ситуація з тією різницею, що «забугор» у принципі був куди більш нейтральним адже Україна ніякої шкоди «забугру» на той момент не робила, якщо вже й говорити про забугор то треба згадати зовсім неприховану зацікавленість не Заходу, а Росії яка на той момент допомагала зовсім не помаранчевим.Наприклад Алю за то що я був на майдані, особисто я не отримав ні копійки, бо був я там не за гроші, от і гадайте тепер, не всі такі зіпсовані як ви Алю
У відповідь
від: Анонім
16.02.2013 12:04
Відповісти
В Петербурге группа подростков жестоко избила 14-летнюю школьницу Дарью Болину — дочь энецкого активиста Алексея Болина, защищающего права коренных народов Севера. Как сообщает информационный центр Finugor со ссылкой на самого правозащитника, сейчас девушка находится в больнице с закрытой черепно-мозговой травмой и сотрясением мозга. Тем не менее правоохранительные органы не расследуют преступление.
У відповідь
від: Robin Місто: Lugansk
16.02.2013 11:51
Відповісти
А зачем во Франции Майдан, если выборы там проходят честно? И что стоит за фразой ''далеко ещё не достигли уровня западных государств''? На кого расчитано, на детский сад? Люди ведь уже далеко не дураки, могут как-то отличить законность на Западе от беззакония в России.
На засіданні колегії ФСБ президент Росії Володимир Путін попередив: ні в кого немає права «розгойдувати суспільство і країну і тим самим ставити під загрозу життя, благополуччя, спокій мільйонів наших громадян». Путін, звичайно ж, мав на увазі опозицію та громадянське суспільство, від яких Кремль останніми роками захищається як від чуми. Хоча сам президент звично публічно радіє тому, як громадянське суспільство в його країні розвивається й перетворюється на сильне й боєздатне.
Незважаючи на те, що кольорові революції на пострадянському просторі вже стали історією, а їхні керманичі втратили популярність, Путін та його найближче оточення продовжують хворіти на «помаранчевий синдром». Інакше чого б це колишньому голові ФСБ нагадувати своїм колегам про небезпеку, пов’язану з закордонним фінансуванням некомерційних організацій? І це незважаючи на той факт, що, на відміну від України з її вічними атаками одіозних політиків на «грантоїдів», у Росії від слів перейшли до справи й ухвалили драконівське законодавство, що фактично унеможливлює будь-яку реальну допомогу громадянським активістам.
В ідеалі російські керівники хотіли б досягти такого «громадянського суспільства», яке б збиралися тільки для того, щоб подякувати президенту Володимиру Путіну й партії «Єдина Росія» або висловити зневагу до тих, хто не впевнений у їхніх життєстверджуючих досягненнях.
Тому коли Путін говорить про розвинене громадянське суспільство, він насамперед має на увазі симулякри, контрольовані Кремлем. І ця симулякриційна політика визначає підходи російського керівництва до будь-якої проблеми – від розвитку громадянського суспільства до інтеграції на пострадянському просторі. Однак це не означає, що до такого ставлення до політики варто ставитись легковажно. Адже не тільки росіяни, але й українці, їхні сусіди по колишньому Радянському Союзу, є заручниками путінських міфів й фобій.
Віталій Портников – журналіст Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Коментарі
від: Володимир Місто: Кіровоград
16.02.2013 12:47
Відповісти
Росія, як заручниця неправедно привласнених територій, змушена на сотні літ наперед утверджувати в якості головного соціально-політичного гравця державу, але не вільних і всебічно розвинених громадян. Вільні, незалежні та наділені правами громадяни завжди будуть персонами нон-грата з точки зору генеральної лінії розвитку країни. Громадяни Росії заради збереження власного психічного здоров'я вже замолоду приречені свідомо прагнути до квазі-рабства з тим аби відповідати сутності Росії. Аби якось збалансувати стан душі, яка не може не прагнути до рабства в ім'я збереження величезних територій, росіяни намагатимуться компенсувати це проявами свого презирства до інших народів та країн, а ще краще — привласнюватимуть їхні території, паплюжитимуть та нівелюватимуть їхні відмінності від себе.
Росія нагадує мені дзигу, яка накопичила у собі величезний потенціал зла, живиться тим злом і лише завдяки йому здатна підтримувати своє обертання. Якщо українці не утримаються від спокуси приєднатися до цієї дзиги, то тим лише прискорять її обертання і заслужать справедливого презирства з боку вільних громадян вільних країн.
від: Robin Місто: Lugansk
16.02.2013 11:34
Відповісти
Когда -то тоже создавалась общность ''советский народ'', а потом оказалось что это стадо рабов. Теперь пошли на второй круг. Интересно, сколько надо сделать ещё кругов чтобы рабы стали нормальными людьми?
від: OlegRoman Місто: Bratislava
16.02.2013 11:13
Відповісти
Російська сучасна дійсність – величезна хижа потвора, котра пожирає власний людський потенціал, його майбутнє. Це забетонована корупцією чорна холодна смердюча яма без ознак надії на перспективу, безпеку, життєвий спокій, мир. Майбутнє внутрішньої політичної арени передбачувати не можливо. Патент на керівництво країною надалі присвоюює собі путінська мафія. Диктатор Путін на хвильку «сплодив» Мєдвєдєва а той за подяку великому рос-фюреру — міні-медведик маленьким задочком — зігрів трон незамінимому???… російському «вождю». Заладовані „баксами“ мaєтні росіяни з почуттів самозбереження викуповують нерухомості у свобідних, цивілізованих країнах Заходу. Зневірилися з життя на «родінє». Путінська „атчізна” для них це поступовий, безнадійний зaнeпaд — доля СРСР. Так звана підтримка російських співвітчизників в Україні – черговa підступнa ворожа спроба сучасної політики, котра за всяку ціну намагається щонайдовше втримати свій загарбницький вплив на українців. Аби продовжити своє виживання кремлівський режим хапається забудь-яку рятівну соломинку. Ганебний Мовний закон це навмисний поділ народу на дочасну панівну русо-бальшевіцкую націю — опору кремлівського деспотизму і мріє про „вазврат” до старих часів. І тих, свободолюбців, котрим столітні очікування, мрії наближають прогресивнi зміни. Найголовнішою метою цього історичного моменту є воля! Boля від підступного московського режиму. Тоді і в шані стане рідна мова і культура. Ця частина народу України живе і мислить майбуттям своїх нащадків. А вони зуміють захистити власну державу. Захистять й цінитимуть кожну культуру, звичаї інших народів-побратимів, що живуть у державній спільноті. Таке взаємозбагачення приносить користь кожній країні. Воно посилює авторитет України на світовій арені.
Bratislava Praha.
від: Аль
16.02.2013 10:50
Відповісти
Разница в «понятиях» у ЛЮБЫХ двух претендентов на должность президента США ВСЕГДА не больше, чем у Путина и Медведева и отношение в США к заграничному финансированию американских общественно-политических организаций ВСЕГДА было никак не мягче, чем в России. В развитой демократии всегда соревнуются по определенным правилам крупные капиталы с приблизительно одинаковой эффективностью вложений и этим поддерживается преемственность власти БОЛЬШЕЙ части местной крупной буржуазии в интересах той самой буржуазии, что и есть — истинный патриотизм.
Помаранчевая революция — это нарушение сложившихся правил борьбы предвыборных капиталов, в результате чего побеждает (с много меньшими финансами) мЕньшая часть буржуазии (причем — авантюрная и продажная) в союзе с зарубежными спонсорами и в интересах тех спонсоров. Понятно, что путинские мечты и действия по ущемлению портниковых далеко еще не достигли уровня западных государств. Хотел бы я видеть, как в какой нибудь Франции за китайские деньги местные грантоеды организовали бы «Майдан»!
У відповідь
від: Микола Місто: Кіровоград
16.02.2013 12:12
Відповісти
Аль
Хотел бы я видеть, как в какой нибудь Франции за китайские деньги местные грантоеды организовали бы «Майдан»!
Алю от тільки не треба спихати майдан на продєлкі Запада, ніякого майдана не було-би якби не було у державі на той момент відповідної ситуації.За аналогією можна згадати маловідомі сторінки жовтневого перевороту у Петрограді 1917 року, так Ленін організував той переворот за німецькі гроші але на той момент були просто сприятливі умови для цього, точніше виснаження народу внаслідок тривалої війни, було невдоволення народних мас яке попросту було використане німцями задля виведення Росії з війни, що до речі німцям вдалося.Що стосується Помаранчевої революції так була подібна ситуація з тією різницею, що «забугор» у принципі був куди більш нейтральним адже Україна ніякої шкоди «забугру» на той момент не робила, якщо вже й говорити про забугор то треба згадати зовсім неприховану зацікавленість не Заходу, а Росії яка на той момент допомагала зовсім не помаранчевим.Наприклад Алю за то що я був на майдані, особисто я не отримав ні копійки, бо був я там не за гроші, от і гадайте тепер, не всі такі зіпсовані як ви Алю
У відповідь
від: Анонім
16.02.2013 12:04
Відповісти
В Петербурге группа подростков жестоко избила 14-летнюю школьницу Дарью Болину — дочь энецкого активиста Алексея Болина, защищающего права коренных народов Севера. Как сообщает информационный центр Finugor со ссылкой на самого правозащитника, сейчас девушка находится в больнице с закрытой черепно-мозговой травмой и сотрясением мозга. Тем не менее правоохранительные органы не расследуют преступление.
У відповідь
від: Robin Місто: Lugansk
16.02.2013 11:51
Відповісти
А зачем во Франции Майдан, если выборы там проходят честно? И что стоит за фразой ''далеко ещё не достигли уровня западных государств''? На кого расчитано, на детский сад? Люди ведь уже далеко не дураки, могут как-то отличить законность на Западе от беззакония в России.
0 коментарів