...Один із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників...
Мабуть зима любить Україну. Любить. Люди, яких без йоти сумніву називаю справжніми українцями вподобали зиму, як час приходу у цей світ, на землю, що українською зветься.
Його вірші наче заповнили місце у серці, яке давно чекало на них. Через сильне переживання оцінка за прочитаний на пам'ять була — добре. Тоді трагедія, тепер розуміння, що не все в світі досконало, не все підлаштоване під тебе, в житті потрібно боротись. Відстоювати свою думку і право, добиватись правди, вірити і намагатись, мати велику мету і мрію… Саме таким був його життєвий шлях.
А літературу, як і інше, що цікавить не можна вчити без емоцій, почуттів, переживань. То не людська наука, а механічна передача знань. Вивчайте життєвий і творчий шлях, вчіть і цитуйте твори, знаходьте невідомі факти… пам'ятайте… не тільки десь у кодах нейронних зв'язків, а серцем, діями і звершеннями. І все ж, читайте і любіть
Як добре, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест,
що перед вами, судді, не клонюся
в передчутті недовідомих верст,
що жив, любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
як в смерті обернуся до життя
своїм стражданням і незлим обличчям.
Як син, тобі доземно уклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі
і в смерті з рідним краєм поріднюсь.
Святвечір і його життя нагадали
Його вірші наче заповнили місце у серці, яке давно чекало на них. Через сильне переживання оцінка за прочитаний на пам'ять була — добре. Тоді трагедія, тепер розуміння, що не все в світі досконало, не все підлаштоване під тебе, в житті потрібно боротись. Відстоювати свою думку і право, добиватись правди, вірити і намагатись, мати велику мету і мрію… Саме таким був його життєвий шлях.
А літературу, як і інше, що цікавить не можна вчити без емоцій, почуттів, переживань. То не людська наука, а механічна передача знань. Вивчайте життєвий і творчий шлях, вчіть і цитуйте твори, знаходьте невідомі факти… пам'ятайте… не тільки десь у кодах нейронних зв'язків, а серцем, діями і звершеннями. І все ж, читайте і любіть
Як добре, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест,
що перед вами, судді, не клонюся
в передчутті недовідомих верст,
що жив, любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
як в смерті обернуся до життя
своїм стражданням і незлим обличчям.
Як син, тобі доземно уклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі
і в смерті з рідним краєм поріднюсь.
Святвечір і його життя нагадали
1 коментар
— той край, де обрію хвиляста каламуть,
де в надвечір'ї вітровії тчуть
єдвабну сизь, не віддані ваганню.
Ходім. Нам є де йти — дороги неозорі,
ще сизуваті в прохолодній млі.
Нам є де йти — на хвилі, на землі — шляхи — мов обрії — далекі і прозорі.
Шумуйте, весни — дні, ярійте, вечори,
поранки, шліть нам усмішки лукаві!
Вперед, керманичу! Хай юність догорить — ми віддані життю, і нам віддасться в славі!
Василь Стус.