Психоаналіз для психолога...

Сьогодні 1 грудня — Міжнародний день солідарності з інфікованими СНІДом. Або просто ще один із сотні, тисячі днів. Та «Великий Німий» зробив свою справу. Опісля опівночі з важкістю в серці і рівайндом самих жорстких сцен подужав «Salò o le 120 giornate di Sodoma» відомого Pier Paolo Pasolini. Хотілося блювати і потоптатися на могилі Pasolini. Аж доки не прийшло суб'єктивне прозріння. А люди і є отакими, ні не завжди, але темне єство завжди поруч. Його сила полягає у тому, що людина не усвідомлює як поглинається ним і яку ху.ню творить. Іноді до смерті, іноді до схаменеться, а коли схаменеться — збожеволіє, вкоротить собі віку або продовжить криваву вакханалію… («Salò o le 120 giornate di Sodoma» доволі важка стрічка, не рекомендую до перегляду, достатньо перечитати анотації і рецензії, на мою думку може як і заставити задуматись, так і завдати шкоди або перетягнути на темну).

Британці врешті-решт вміють здивувати. «Таємничий Альберт Ноббс» знову вдарив по крихкій впевненості у тому, що все буде добре. Добре бути не забов'язане. Тобі важко коли ти увесь час не є собою, тобі буде важко хоча б на мить побути самим собою. Твою мрію зруйнують, чарівна красуня не відповість тобі взаємністю і взагалі якого ти хотів — це називається реальне життя. Титри поповзли, а я голосно запитав, а де довбаний американський хепі-енд?

Не люблю відчуття і почуття після таких фільмів. Психоаналіз для психолога — не суто фройдіфський, а загальний — задумуєшся, переосмислюєш, аналізуєш… Та мені цієї дійсності і в житті вистачає… І все ж знімаю капелюха, браво. Достойний витвір.

А вечір все ж був не без доброго і світлого. Дякую, щиро дякую їй. Хоча то вже зовсім інша історія. Сокровенна і таємна.

П/Н: Самою крутою фішкою диявола є його вміння переконувати людей у тому, що його не існує.