22 листопада - і я там був, а Ющ таки п...рас
Ще в 2004 році єдин битий життям вуйко сказав мені — Прийде час і ти будеш соромитись зізнаватись у тому, що був активним учасником Помаранчевої Революції. Я образився на чоловіка і довго з ним не спілкувався. Яким же наївним я тоді був. Розчарування вдарило обухом по голові вже при поверненні з Києва. Із ще одним ідейним комраде приїхали автобусом до Чернівців. 04.30, стоїмо на Сторожинецькій (добираємось до Малої Батьківщини — Сторожинця), грошей у обох по нулях, мерзнемо. Таксист, що повертався додому не хотів і чути про гроші при прибутті — революціонери, бл.ть, тепер мама тату за так не дає… ваш Ющенко вам не заплатив...
Аж тут надійшов дідусь, теж добирався в потрібний бік, почувши ситуацію перетворився на лева — Замовчи дурню, не розумієш, що верзеш. Молоді люди «боролись» і за нас з тобою, сідайте хлопці, не мерзніть.
— А платити за них, хто буде? — присоромлено і тихо спитав таксист.
— Я заплачу, поїхали скоріше і тепло в машині щоб було! — відрубав дідусь.
Всю дорогу дідусь розпитував і перепитував про події в Києві, про те якого зросту і статури ющенко, чи не посраждали ми, чи не потрапляли в скруту, з яких міркуваннь брали ативну участь у Революції… По прибутті як тільки не просили дідуся надати нам свої коордлинати, пробували домовитись про зустріч, щоб повернути борг і...
— Це я вам винен молоді чоловіки і винен набагато більше ніж поїздка додому. — проказав дідусь і зник у сутінках. Сутінки найтемніші перед світанком...
А далі било все сильніше і сильніше, «попандопулоси», що вдало міняли кольори задля своєї вигоди, ситуація у країні, ті ж обличчя у провладних структурах… Зневірений і побитий, зустрівся із «пророком». Той нічого не казав, не глузував, але напилися ми оковитої, аж закрай.
Напевне людина дорослішає і після 25 років. Зараз я зізнаюсь і собі, і іншим. Так, я був активним учасником Помаранчевої Революції, свято вірив в її ідеали, вірив у того Ющенка, «відвоював» своє у Чернівцях і у Києві. Був ідейним романтиком, який не заробив ні копійки. Був рядовим помаранчевої армії. І щоб не сталося, хто б що не говорив, гарматне м'ясо — це не про мене і не про моїх побратимів. Дякую вам усім і тим хто «боровся» пліч-о-пліч, і тим хто свято вірив і підтримував. Незнайомий дідусю, нехай Господь воздасть тобі сторицею. Доречі боротьба ще незавершена...
мало не забув про ющенка, ото хлопаки гарний приспів про нього склали, сам кліп не дуже, але приспів
а це вже про боротьбу, що триває
Аж тут надійшов дідусь, теж добирався в потрібний бік, почувши ситуацію перетворився на лева — Замовчи дурню, не розумієш, що верзеш. Молоді люди «боролись» і за нас з тобою, сідайте хлопці, не мерзніть.
— А платити за них, хто буде? — присоромлено і тихо спитав таксист.
— Я заплачу, поїхали скоріше і тепло в машині щоб було! — відрубав дідусь.
Всю дорогу дідусь розпитував і перепитував про події в Києві, про те якого зросту і статури ющенко, чи не посраждали ми, чи не потрапляли в скруту, з яких міркуваннь брали ативну участь у Революції… По прибутті як тільки не просили дідуся надати нам свої коордлинати, пробували домовитись про зустріч, щоб повернути борг і...
— Це я вам винен молоді чоловіки і винен набагато більше ніж поїздка додому. — проказав дідусь і зник у сутінках. Сутінки найтемніші перед світанком...
А далі било все сильніше і сильніше, «попандопулоси», що вдало міняли кольори задля своєї вигоди, ситуація у країні, ті ж обличчя у провладних структурах… Зневірений і побитий, зустрівся із «пророком». Той нічого не казав, не глузував, але напилися ми оковитої, аж закрай.
Напевне людина дорослішає і після 25 років. Зараз я зізнаюсь і собі, і іншим. Так, я був активним учасником Помаранчевої Революції, свято вірив в її ідеали, вірив у того Ющенка, «відвоював» своє у Чернівцях і у Києві. Був ідейним романтиком, який не заробив ні копійки. Був рядовим помаранчевої армії. І щоб не сталося, хто б що не говорив, гарматне м'ясо — це не про мене і не про моїх побратимів. Дякую вам усім і тим хто «боровся» пліч-о-пліч, і тим хто свято вірив і підтримував. Незнайомий дідусю, нехай Господь воздасть тобі сторицею. Доречі боротьба ще незавершена...
мало не забув про ющенка, ото хлопаки гарний приспів про нього склали, сам кліп не дуже, але приспів
а це вже про боротьбу, що триває
23 коментарі
Зараз мені несподобалася поведінка наших головних опозиціонерів, які не прийшли на майдан у річницю революції. Лише прийшов Гриценко. Складається враження, що опозиціонери самі бояться нового майдану, бо вони мають що втрачати, і їм невигідні потрясіння. Потрібно їм бути більш ближчими до народу, а то складається враження, що вони прагнуть опиратися не на народ, а на КОСМОС. Залишається лише одна надія на КОСМОС, бо другого майдану у 2015 році може не бути.