Грузія очима Козменків

І в Чернівцях я можу випити ковток Європи...
Такий п'янкий, магнесовий і недостатній. 
Є ті малі кутки, де серце розриває — непізнаний і дикий щем!
Болить, живу і мрію про незбутнє.
Як той, що все віддав — літа, і молодість, і душу...
Щоби пізнати світу таїну...
Щоб бути там і тут водночас, усюди і ніде.
Та все ж то темна є наука — стреміти прирівнятись до Творця. 
Ми маєм більше, користаєм мало,
Світлини, знимки — ізловленеє в них на мить життя! 
Увечір пан мав змогу і Схід пізнав, хоч Захід був і там.
Він не цурався, посмакував вина і винограду,
Завів інтелігентних бесід, посміявся, дурниць потроху наказав,
Пофліртував невдало й вдало — таке воно життя.
А десь у закутках за мурами із каменю й криці —
Душа раділа...
Що їй треба, вона ж душа — багацько не попросить.
Ковток Європи? ні, то вже не їй,
Людського кола, самотність до душі душі.
Радіє друзям,
Радіє їх натхненню,
Радіє за талан. 

Із щирою вдячністю Максиму і Віталії за вечір на Сході і заході.