Про цікавий день, зустріч із Олегом Тягнибоком і зовсім трошки про Руслану

День видався цікавий. Такі дні врізаються у пам'ять і забути їх можна тільки після значного впливу — шокових — інсулінової і електричної терапії...

   Я не маю права позиціонувати себе як націоналіст. Колись мені дуже імпонувало слово патріот (скурвили і його). Я сміливо можу себе назвати людиною, що любить свою країну. Я поділяю думки націоналістів, справжніх патріотів і людей, які дійсно люблять свою країну стосовно одних питань і категорично не згоден стосовно їх думок щодо інших питань...

Далі питання, за відповіді на які я аплодував. І моє особисте пояснення чому.

   Питання про мови таки зачепили. Мені довелось побувати у різних куточках нашої неньки України. Говірки української мови, щирий і добрий гумор з приводу діалектів, наголосів і значень слів. Сутичка української і російської — бувала різна. Розмовляй українською, а я буду російською бо мені так зручніше — добре, чи не можеш ти перейти на російську, я не розумію тебе, так це мій мінус, але я не володію українською — добре. А бувало і так, і не тільки із російською «Што ви гаварітє, я вас нє панімаю, можєтє гаваріть па чєлавєческі!?», «А пачєму ти ніпанімаєш чо гаварят єті два „іностранца“, ти же жівошь на Буковінє і должен знать і учіть єтот язик!» — я злий. Люди, які займають неостанню посаду у органах виконавчої влади, місцевого самоврядування, освіті, медицині чуючи справжню українську скривлювали свої писки наче побачили «щось» і робили над собою таке зусилля, наче їх катували, говорили нашою рідною. А коли закінчував з ними справу і вони переходили до мови нацменшин (і тут мова не тільки про російську) або руско-украйонску — легкість панувала на їх писках — я дуже злий. Я у своїй державі маю відчувати дискомфорт через те, що розмовляю державною мовою у державних і бюджетних установах, і взагалі на теренах своєї ж держави...

   Питання про виховання, освіту і культуру в Україні, а саме про кризу у цих галузях. Мої знайомі вчителі, української мови і літератури, історії України, народознавства, історії рідного краю і багато інших, висловлювали явнє занепокоєння, невдоволення і обурення. Почали із спотворення історичної правди, а тепер просто зменшили кількість годин на вивчення базових і важливих для кожної держави і самоусвідомлення народу предметів. Вчіть іноземну мову і літературу, вчіть іноземну історію, а своє — вчіть тільки спотворене або взагалі не вчіть. Я не хочу такої освіти, виховання і культури...

   Провокативне про націоналізм, тотожний нацизму. Націоналіст — не нацист, не фашист, не шовініст. Він в першу чергу відстоює інтереси нації, своєї нації, свого народу, своєї країни, своєї держави. Він любить своє і дбає про нього. Поважати інших і не поважати себе, так само дивно як поважати тільки себе і не поважати інших — патологія. Про претензійні заяви до інших народів і держав — коли лідери сусідніх держав позиціонують себе як націоналісти, а їхні заяви то чистий шовінізм, расизм і нацизм, їм аплодують стоячи. В нас якась «хвороблива» ситуація. Не погоджуйтесь із усім у націоналізмі. Але тільки після того як хоч трохи зрозумієте його і навчитесь відрізняти подібні за звучанням, та різні за суттю поняття. Після цього думаю, із деякими тезами не погодитись буде важко...

   Булі і інші питання, і відповіді, які спонукали мене до аплодисметнів. Було і таке, що для мене «вища математика» про справи опозиційні, політичні ігри і інше. То вже нехай розбирають панове політологи. Я в цих питаннях некомпетентний. Були і питання, і відповіді з якими я не згоден, не аплодував. Були і популістські нотки… Але головним було шоу харизматичного лідера, ток-шоу, жива зустріч...

   Я не вступив в партію, не записався в прихильники «Свободи». Із деякими поглядами на певні питання я й досі не згоден.А от за висвітлення проблем, про які повинна дбати діюча влада, не залежно від її кольору і нахилів, (якщо влада не група людей, які відстоюють тільки свої особисті інтереси) для збереження країни, державності і самобутності народу скажу спасибі і більш нічого…                    
      
   На соборній Руслана «запалювала» Чернівці. Її вихід — бомбовий танок з елементами стрип-пластики. Що казати, причарувала. Були обставини, і шоу Руслани довелось покинути… І все ж пан Олег харизматичний лідер — він теж «запалив» Чернівці...